Євген Мачинський
Мене звати Євген Мачинський, я ведучий сесій холотропного дихання з 2007 року та інструктор практик майндфулнес з квітня 2022 (сертифікат MMIT). Навчання майндфулнес пройшов у Віктора Ширяєва та його команди у рамках програми підготовки інструкторів центру Mindspot.
Практикую різні медитативні техніки з 2004 року. Почав свій шлях медитації з книги Алана Вотса “Шлях Дзен”. Самостійно практикувати виходило погано. Я робив явно щось не те :) Тому почав шукати спілкування з людьми, які вже пройшли цей тернистий шлях пошуку себе. Це привело мене до знайомства з Олегом Птухіним. Під його наставничиством познайомився із різноманітними духовними традиціями та напрямками: дзен, йога, цигун, тай чи, шаманізм, суфійські практики, буддійські методи. Але улюбленим став напрямок трансперсональної психології – холотропне дихання. Поворотним моментом стало знайомство у 2009 році з його засновником – Станіславом Грофом. З того часу я активно проводжу сесії холотропного дихання для всіх, хто шукає відповіді на екзистенційні питання про своє життя, бажає глибше зрозуміти себе, розібратися зі своїми страхами та тривогами, знайти благополучніші життєві траєкторії.
Досвід у холотропному диханні:
-
почав практикувати у 2004 році
-
за перший рік практики продихав понад 30 сесій
-
з 2006 року почав асистувати Олегу Птухіну на групових сесіях
-
з 2007 року самостійно веду групові сесії
-
у 2009 році мав удачу знайомства та навчання у засновника холотропного дихання Станіслава Грофа
- до 2025 року провів понад 500 сесій для понад 1600 осіб.
Подкаст з Євгеном Мачинським про холотропне дихання та зцілюючий потенціал змінених станів свідомості
З 2018 року захопився вивченням того, як сучасна наука дивиться на здоров'я людини в широкому розумінні цього слова. Здоров'я як поєднання фізичного, ментального, психологічного, духовного та соціального благополуччя. Цей етап мого життя ознаменувався успішною самостійною роботою з цілою низкою своїх власних залежностей, серед яких тютюнова та тривалі відносини з алкоголем. Кардинально перебудувавши свої погляди на харчування, сон, фізичні навантаження та хронічний стрес, мені вдалося розплутати великий клубок з різного роду негативних життєвих установок, переосмислити та переналаштувати певні токсичні відносини, повернути собі почуття “власного життя” і нарешті відчути себе у свої 40, краще ніж у 30 :)
Всі ці зміни привели мене до знайомства з нейропсихологією і, згодом, з науково обґрунтованим підходом до медитації – практикою майндфулнес. З жовтня 2021 року я розпочав новий етап у своєму житті, про який мріяв останні кілька років, – професійне навчання на інструктора світської (нерелігійної) медитації. Шлях завдовжки 1,5 року глибоко змінив мої знання та погляди на практику медитації. Я зрозумів, що було не так з моєю самостійною практикою, усвідомив свої помилки і, що особливо важливо, розвіяв свої глибокі страхи, пов'язані з практикою медитації. Зараз з великим інтересом і натхненням продовжую свій шлях дослідження світу майндфулнес - займаюся самоосвітою, щодня практикую сидячу медитацію 35-40 хвилин, відвідую інтервізорські групи та проводжу індивідуальне та групове навчання. В 2023 році разом із колегами співзазснував волонтерський майндфулнес проєкт "Бути" для підnримки українців під час повномасштабної війни.
Подкаст з Євгеном про терапевтичні аспекти медитації
До чого я прагну в практиці і в житті в міру своїх сил:
-
бути, а не "робити вигляд" (утримуючи основний фокус на своєму внутрішньому житті, а не на генерації історій, створенні хибних вражень тощо)
-
створювати якомога більше вільного простору та часу у своєму житті, замість того, щоб чимось його заповнювати (задача дуже складна для мене, але потрохи вчуся це реалізовувати)
-
зберігати "ум початківця" у всьому, чим займаюся — щоразу відкидаючи все знайоме й підходячи до процесу з відкритістю та повнотою уваги (ще одна складна задача, але прогрес є)
-
не уникати дискомфорту, йти йому назустріч із цікавістю
- приносити користь іншим людям своїм особливим унікальним способом, продовжуючи розкривати, вивчати і відточувати цей свій "спосіб", не підмінюючи його чимось за соціальними зразками
Історія духовного пошуку Євгена у подкасті проєкту Валерія Вєряскіна - "Будда в городе".
Подкаст російською мовою.
Валерій росіянин, який давно живе в еміграції, щиро підтримує Україну у війні,
активно допомагає своїм численним друзям українцям за кордоном тим, що вміє дуже добре -
справлятися психологічно, в тому числі за рахунок грамотної практики медитації.
Подкаст російською мовою.
Валерій росіянин, який давно живе в еміграції, щиро підтримує Україну у війні,
активно допомагає своїм численним друзям українцям за кордоном тим, що вміє дуже добре -
справлятися психологічно, в тому числі за рахунок грамотної практики медитації.
Бачити сенс, відчувати чи є в цьому Життя чи ні,
вміти провести людину крізь внутрішні перепони
до ясності та свободи – це моя суперсила.
Принаймні мені хочеться в це вірити :)
Занятия, которые проводит Євген МачинськийСмотреть все
Статьи, автор Євген МачинськийСмотреть все
10 серпня 2025
Після кожної подорожі у зміненому стані свідомості людина повертається до повсякденності з...
06 серпня 2014
Листопад 2009
Так, саме так: "Я бачив Грофа"! І це не пафос, не дитяче захоплення....
После мини-ретрита очень тихо, ясно, спокойно. Из такого состояния все вокруг воспринимается совсем иначе, больше деталей, звуков, другой объем.
Ясное желание посвятить время себе, размеренно и без спешки. Больше ресурса, как будто разблокировались какие то дополнительные источники питания.
Больше внимательности к телу и мыслям.
Четкое осознание, на сколько гиперактивный ум и мыслительный процесс забирает много энергии и ресурса. Вспоминается пословица:
«Ученики заметили, что их мудрый учитель отличается необыкновенной работоспособностью. Они спросили, как ему удаётся не чувствовать усталости и постоянно оставаться спокойным и собранным. Мудрец ответил:
— Когда я стою, то стою. Когда я иду, то иду. Когда я бегу, то бегу.
— Какой же в этом секрет? – возразили ученики. – Мы делаем то же самое. Но почему же мы тогда так быстро устаём, хотя работаем меньше тебя?
Мудрец ответил:
— Когда вы стоите, то уже идёте. Когда вы идёте, то уже бежите. Когда вы бежите, то уже видите себя у цели»
Дякую! Отримала нові враження. Перш за все це заземленість. Зрозуміла як важливо не поспішати і як це важко насправді. Бо думки завжди підганяють. А це впливає на здоров’я, тут і зажатість виникає, і не встигаєш розслаблятися. Тож більше часу приділяти самій собі, в такому більш спокійному, розслабленому темпі, заглядати в середину себе. Це дуже важливо! Думаю, що ходьбу візьму як свою повсякденну практику, бо вона для мене дуже приємна і важлива. На наступний ранок після ретриту зловила себе на думці, що мені так легко і добре. Дякую Вам за новий досвід, за пізнання себе, за теплоту обіймів.
Я дуже розслаблена після ретриту. Він був для мене про тренування навички працювати зі своїм болем та дискомфортом. Я помітила, що коли сидиш більше 20 хвилин, що є моєю щоденною звичкою, розкриваються більш глибокі шари напруги в тілі. З одного боку більше розслабляєшся, а з іншого через це виникає більше болю. І цього сьогодні було багато. Бо я ще собі хардкор на одній з практик влаштувала - я вирішила зовсім не рухатись. Я зрозуміла, що це було неправильно. Адже цей ретрит був і про серцевість також. Тому змінювати положення свого тіла на те, яке йому зараз комфортне, це абсолютно нормально. Інакше можна собі так психіку поплавити. Цей ретрит був однозначно про час для себе. Звичайно я кожний день намагаюсь приділяти час для себе, але стільки часу для себе це для мене розкіш) Тому я дуже вдячна за таку можливість! Також у мене було багато нових відчуттів, які для мене незвичні. Особливо багато їх було під час практики ходьби. І я відчуваю, що потрібен час, щоб це все інтегрувати. Ще раз дякую!
І блок "Опора-Структура-Спокій".
Сподобалось як ми поступово йшли від грубокого в тонке. Не так шо сіли, розслабилися і швидко медитуйте, а мозок тягне жуйку чи все я правильно роблю... Перша медитація вона як і не медитація, а як плавний перехід на ту сторону. І ця грань- крок #0- завжди можна сюди повернутися (під час будь якого блоку), якщо далі загубився, і тут достатньо відчути доволі "грубі речі" - опора, плями дотику вони чіткі, і матеріальні, тому сумніви щодо "правильності" зникають.
ІІ блок "Медитація в ходьбі"+"Приємне/неприємне/нейтральне".
Ходити так, ніби стопами цілую Землю - фраза прям в серденько. Аж сльози на очі навернулися.
ІІІ блок "Відчуваю-Чую-Бачу" мені зайшла така послідовність, от прям дуже. Наскільки пам'ятаю, то було бачу, чую, відчуваю. Тут для мене спрацювало від себе (від серединки)-назовні. Бо бачити іноді може щось бути, іноді ні, так само і чути (ну ясно,що завжди купа всього, але яскравих речей іноді може не бути і здається нічого не чую/бачу). А от відчуття в тілі завжди якісь є. Ну короче, мені лайк)
Сподобалось "привіт напруга". ЯК! ми це говоримо - це вже половина успіху. Як ми відкриваємо двері і зустрічаємо гостей). Воно так якось було сказано гарно і без напруги (бо саме слово напруга може викликати напругу)), і зазвичай проговорюємо його ми жорсткіше). Під час медитації було сказано м'яко, але без підлещування так, що ця напруга наче розтанула.
Це мені нагадує ситуацію, коли дуже зла, і є бажання насварити/посваритися, а мені, ще рота не встигну відкрити: "ма, дякую,що.../так скучила, вибач, що..." і все ....тане це сильне ,як ураган відчуття, коли готова все змітати і цей ураган і мене з собою утягує.
А ще нагадало як в Гаррі Поттері професор вчив дітей боротися зі страхами, треба було якось смішно представити свій страх.
От так само наче трохи смішно, з посмішкою на вустах "привіт, напруго" - і вона вже не володіє наді мною.
Також під час цього блоку відчула певні ситуації, як такі, що вже відбулися і величезне щастя, аж розпирало у грудях і трохи плакала. Це не просто картинка, уявна, коли малюю собі, от було би класно, щоб так було. Це прям переживання щастя, що так красиво сталося, склалося і відбулося.
І я прям точно знаю, що це буде!
А ще пишу і я думаю, що, мабуть, це і мають на увазі в цих ментальних практиках візуалізації і відомого "fake it until you make it". Але з напруги і "вимальовування" бажаного якось штучно і важко виходить, а тут прям сльози щастя, що ось воно!
ІV блок "Медитація в ходьбі"+ напруга/розслаблення/дихання (вдих -природне напруження; видих - природне розслаблення).
Вважаю ходьба дуже класна для такого роду ретриту. Вона трохи розбавляє сидіння і є місточком між тим як ми в житті і медитаціями з закритими очима. Вона дуже схожа з тим, як плавно і обережно треба вбудовуватися в соціум і зовнішній світ, щоб не розплескати, а інтегрувати досвід. Було переживання тиші, що аж дзвенить.
V блок "Метта" це любов і вінець ретриту! Це прям з моменту знайомства з нею 100% моя практика, дуже мені резонує, пасує і любов любовная, короче.
Знаєш, у стосунках з дітьми колись на курсах казали, що коли погані відносни, то постарайтесь побачити його/її маленьким, беззахисним, от прям немовлям. Вони, немовлята, автоматично породжують у нас відчуття безумовної любові. І дивлячись з такого місця на свою дитину/ родича/ просто будь якого homo sapience проникаєшся до нього/неї. І зникає призма, через яку ми звикли бачити людину, ярличок, який навісили. Спадають очікування. Ми ж з певного віку починаємо щось очікувати від дитини, а як не справджується - виникає напруга. При чому ці очікування можуть бути навіть не сформовані вербально, або неусвідомлені. Від немовля ми нічого не очікуємо, ми просто тут , щоб бути для нього/неї всім всесвітом, просто бути поряд.
Між дорослими та сама історія.
Так, тобі погано. Не ти - поганий, а тобі погано, тому назовні пролазить "погано", а я поряд, розумію, співчуваю, просто поряд.
Ця практика і допомогла мені на початку війни, побачити сина інакше, бо на той момент був клубок із віку, переїздів, стресів і очікувань і т.д. Стала прям осяяням. Бо все життя вчили, що так, як я бачу не можна, не виживеш, треба "жорсткіше", а як же ти будеш у житті...
А це якби підтвердження, що на Землі є ще люди, які теж так бачать. Більше того це навіть оформлено в логічне пояснення і люди це практикують, тренують і розвивають!)
Короче, пройшлась по всіх кругах, поплакала і заключний блок зробила мету для себе.
Загальне
Хочете вірте, хочете ні, а от прям слово в слово собі теж сказала напередодні (бо були сумніви по стану іти чи ні) - ну добре посплю в крайньому випадку, буде час для себе.
В мене стан фізичний з сильним кашлем, думала, що буде заважати. Плюс вночі спала 3 год, бо кашель заважав, як тільки засинала. Але коли під час медитацій заспокоювалась, то кашлю не було. Більше того думала, що 100% буде зрубати. Але треба відмітити, що мабуть досвід практик - взагалі не було важко, не засинала, навіть не спиралась на спинку. Але це не від зусилля, а легко і цікаво. "Як я це сприйму - такий довгий процес?" І сама імовірність того/ домовленість із собою, що якщо треба, то так ляжу і буду чесно спати - зняла напругу.
Не буду прикрашати, втома відчулась після екватору на IV -V блоках. Але то і втома фізична, і мій стан, і, думаю, щільність переживань. Таке відчуття, що I'm full, it's enough)
Використовувала маску на очі, мені допомагає зняти напругу в області очі/обличчя.
Є справді сильне занурення і розслаблення, але не в'ялість. В середині спокій+енергетизація, а ззовні м'якість.
Іноді здавалося, особливо на початку, ну, хороша така медитація, але не так прям АЖ ГЛИБОКО. Степінь занурення відчувається, коли виходила на перерву і стикалася з буремністю зовнішнього середовища. Я відчула це буквально під час першої перерви - різні швидкості і щільності).
Наразі бережно інтегрувати, не розплескати).
Все так як по 1 медитації, все відомо, але в форматі ретриту - дуже сподобалось. Гарно підібрана і складена програма. Ну і ведучий так живе, а не просто технічно грамотно дає матеріал. Клас!
ДЯКУЮ!
P.S. Трохи наук.доказів, від яких я в захваті (хоча це відомі факти, але це особисті "заміри")
Був у мене випадок, що прокинулась дуже рано (туалет) і сіла в медитацію, здається, то було рейкі.
Була здивована, що електронний годинник зафіксував пробудження, але потім ще сон на ~ хв.40 Тобто доволі глибокий медитативний стан = сон. Годинник фіксує пульс, серцебиття, температуру тіла і по цих параметрах доволі чітко визначає ці стани.
Я не трекаю все і користуюся більше як просто годинником. І от сьогодні глянула - naps 54 min. Це по часу IV-V блоки, і по відчуттях найглибше занурення. Тіло горизонтальне положення точно не приймало, a по показниках поспало.
Дуже-дуже вам дякую за сьогоднішній досвід. Зміна в стані просто на 180 градусів. Я навіть слів не можу знайти, щоб описати зміни. Ви дуже крутий, Євген!
Дякую вашій сім'і за ту магію, любов, турботу, чистоту яку ви вклали в сесії. Це знайомство із собою та світом!Ви робите світ кращим, сповненим любові та вдячності, а це дає натхнення творити і жити кожний день і кожну секунду. Дякую вашій дружині, так приємно спостерігати за вашим тандемом) Люблю вас і тішуся що життя дало мені таку можливість)
За останні два дні пережила досвід з тіні в світло. Знаєте коли товчешся ніби вода в ступі дуже довго і дуже несвідомо. Ніби знаєш в чому твій біль, але не маєш розуміння, навичок та інструментів щоб пофіксити цю біду вже нарешті. І от ніби довго товчешся років так багато і щоразу, знайшовши новий інструмент, здається - о нарешті! І тимчасовий ефект дійсно є, але води так багато, що не дістаєш до денця.
Але існують інструменти, які працюють в довгу щоразу коли ти до них повертаєшся. Твої нові розуміння складаються потихеньку докупи дуже так поступово, бо ти насправді ще не готова це пройти, осмислити та інтегрувати - нову себе в своє ж власне життя. Людям притаманно жити в своїх будиночках з ілюзій та надбудов, в своїх свідомих чи ні травмах та образах. Багацько нам дісається з того "щасливого дитинства" у життєвий спадок і так довго можна нести його як ярмо. А ще можна шукати, шукати, довго шукати і врешті знайти або почути. Почути себе. Це такий шлях цікавий, він не має завершитися це точно, але фіксити важливі зміни варто. Необхідно не просто чути себе, це досить так ефемерно, а навчитись ладнати зі своїм тілом. Навчитись відпускати його у вільний рух. Як варіант бруонівський)
Для мене точно робочим інструментом стало холотропне дихання. Практикувати його я почала випадково колись років так 10-11 тому. Завдяки Євгену Мачинському цей довгий шлях нарешті привів мене в сьоголні. В сьогодні, де я прийняла себе, полюбила своє тіло не за щось конкретне, а тому що воно у мене є, воно здорове і пластичне, красиве і живе. Сьогодні моє тіло стало вільнішим від усього, що до сьогодні мені заважало дихати. Це не означає, що я раптом всі свої печалі прогнала. Ні, дуже довго я не могла знайти завтик. Потім, знайшовши, довгий час не могла його ніяк позбутись чи хоча б примиритись. Це означає що сьогодні я зробила той важливий крок для себе і в собі, щоб дихалось вільніше і цікавіше. Я впевнена, що попереду ще багато відкриттів і знахідок, але ця для мене багато значить. Ніби я скинула з себе дуже важливий баласт і мені стало легко! Сьогодні мені добре і я це дуже ціную! І дуже ціную людину, яка як ніхто бережно та лагідно, а головне без поспіху, провела мене до цієї точки в сьогодні і це Євген.
Попереду ще так багато цікавого і воно б не сталось без того, що було, адже наш досвід вчора формує наш день завтра. А сьогодні я пишаюсь собою і люблю те, що вже маю!
Після виїзду з України у 2022 році єдине, що я не змогла нічим замістити - це мої відвідування студії "Місто майстрів". Медитації і сесії Холотропного дихання з Женьою для мене, це завжди прорив за межі звичного і рутинного життя і стрибок в інше сприйняття себе і реальності. І ось Женя анонсував цілий день медитацій, день у режимі ретриту і , головне, доступний в онлайн форматі. Я зразу зареєструвалася! В мене був невеличкий сумнів, чи зможу я налаштуватися так само, як беспрсередньо в студії. Та хочу сказати, що присутність Жені і групи я відчувала так само ніби я з ними в одному приміщенні. Практика була настільки глибокою і потужною, я зовсім не відчувала відстані, ми просто всі ніби знаходились в якомусь іншому вимірі.
Зі мною відбулись такі внутрішні зсуви, що ще потрібно це усвідомити і опрацювати, я себе почуваю якісно інакше! Я не можу навіть виразити всього словами, бо в словах виходить дуже буденно і обмежено, порівняно з рівнем переживань і усвідомлень. Для мене це був "квантовий скачок" свідомості і самосприйняття.
Несподівано виявилося, що рухатися до усвідомленості можна не через зусилля і надзусилля (як я робила завжди), а м'яко, розслаблено, через увагу до себе і турботу про себе. Що стан присутності в тілі може бути одночасно фоновим, таким, що не потребує спеціальної концентрації і не заважає повсякденному життю, але при цьому глибоким, ресурсним і таким, що дає відчуття опори. Ретрит закінчився - а післясмак триває. І досвід усе ще розпаковується. Спасибі Жені та прекрасній команді «Міста майстрів» за легкість, сердечність і ненав'язливу підтримку. Нехай у вас завжди будуть причини для щастя)
З вчорашнього ретриту минула доба, а я досі знаходжуся у чудовому «післясмаку». Це складно пояснити але усе в моєму житті ніби стало на паузу, уповільнилося і я відчуваю кожну мить і насолоджуюсь цим. Всі кудись спішать, біжать, метушаться, а я просто ніби досі літаю над усім цим…
Можу з впевненість сказати, що усі ці відчуття схожі на те, що відчуваємо після холотропного дихання. Ти бачиш себе по-новому, читаєш себе і вибераєш те, що тобі імпонує безсвідомо.
Це так нереально-кайфово!
Дякую, Женя! Ваш супровід завжди доречний.
Серцем завжди з Вами!
Навіть відстань у 3 тисячі кілометрів не стала перепоною бути присутньою з усіма вами у Місті Майстрів.
Сторінки