"ПРОБАЧ" в теорії і практиці Розстановок за Бертом Ґеллінгером

Сьогодні я обрала для бесіди про Розстановки  саме цю надважливу тему, - про те, як її трактує система Розстановок.

 

Можливо, для когось це прозвучить дивно, але під час Розтановочної сесії ми не говоримо ВИБАЧ мене за те і за це, - коли виникає питання про якусь, можливо, і навіть дуже давню, а, можливо, ту, що існує зараз між близькими, провину - в відносинах, чи в ставленні сім'ї чи то Роду. За логікою Розстановок, ПРОБАЧ МЕНЕ не дає того результату, на який зазвичай очікувано розраховують учасники цієї важливої події. Полегшення приходить як правило для тієї людини, яка просила про пробачення. А для інших? А для тих, перед ким завинили, і хто має, скажімо, дещо перебільшено, - видати індульгенцію?

 

А для системи в цілому? За логікою Розстановок, і я, як практикуючий розстановщик, багато разів спостерігала це в процесах, - тож, той від кого хочуть отримати пробачення, зазвичай ДАЄ його - тобто промовляє ці СЛОВА, але сердце його не відчуває легкості, не відчуває, що вже пішов, впав, зник, тягар. Чому ж так? Практика Розстановок показала за роки і роки своїх досліджень, своєї допомоги системам і окремим людям в цих системах, що відбувається приблизно ось що:

- Коли я тебе образив, чи я тебе забув, чи я викреслив тебе з свого життя, чи завдав тобі таку і така ШКОДУ - то цим я в тебе ЗАБРАВ дещо. Твою силу твою гідність, твою енергію. Тепер, коли я прошу, ПРОБАЧ! - я нічого тобі НЕ повертаю. Ні. Я прошу ДАТИ, мені ЩЕ. На цей раз, подарувати мені відчуття що тепер я можу вважати, що наче нічого не було. 

 

Скільки разів я спостерігала такий процес в групах, коли проводила Розстановки! Людина, яка отримала слова, "я тобі пробачаю", змінювалася миттєво - ура- ура, тепер можна забути це як страшний сон. Як би ДІЙСНО, НІКОЛИ НІЧОГО ТОГО НЕ БУЛО. А той, хто пробачив? Ні. Він як правило відчував приємне, і сумне, інколи й болюче: Добре, мені не шкода, я ДАМ, тобі ЩЕ Й ЦЕ. Візьми. Я не скупий. 

 

То що ж насправді є ДІЄВИМ в таких ситуаціях? Дієвим є усвідомлення і ПРОЖИВАННЯ прямо під час розстановочної сесії того болю, якого людина завдала іншому. А саме не слова, пробач мене! А слова: МЕНІ ТАК БОЛЯЧЕ, ЩО Я ЗРОБИВ ЦЕ ТОБІ. Я ВІДЧУВАЮ ТВІЙ БІЛЬ. І МЕНІ СУМНО, ПРИКРО, СОРОМНО, ЩО Я ЗРОБИВ ЦЕ ТОБІ. Ось воно. Саме тоді приходить вирішення ситуації. 

 

Як це відчувається, як це видно на практиці? Той, перед ким людина чи вся Родова система завинила, - глибоко, з глибоким полегшенням вдихає і видихає, легке серце вже не має тягаря - він може тепер, наприклад, підійти і від всієї душі обійняти того, хто не просив ДАТИ ЙОМУ ЩЕ ЩОСЬ, НА ДОДАЧУ ДО ТОГО, ЩО ВІН ВЖЕ КОЛИСЬ ВІДІБРАВ, - але показав СВІЙ БІЛЬ від скоєного. 

 

Як правило, і це, це  глибоке очищення яке зараз відбулося в системі, відчуває вся група. І ВСІ, з полегшенням видихають. Відбулося щось важливе! Тягар, знято!

 

ВСІМ СТАЛО КРАЩЕ.